На вічній Ватрі

ЖАЛІБНІ СЛОВА ПРО СІРКА

“Я Побратим - мені вільно думати самому про себе, І будувати життя самостійно...”
Отакими словами ми знали Доктора Ярослава Слюсаренка -- нашого Сірка.

Сірко не ішов “за кимсь, ні перед кимсь,
Лиш сміло і свобідно поруч друзів своїх,
Як близький, рідний Побратим.»

Знайдім Сірка в давнині нашого куреня, ще на початках, коли ми, його ровесники, були запаленими молодцями.  Наші Пробратими зі сходу до нас на раду привели нам досі незнаного, молодого кандидата, Ярослава.  Зразу він справив на нас добре враження своєю щирою життєрадістю, а ще, по його лиці, вільно забігала вільна усмішка на вустах та очах.  Айк, коли задивився на його довгі вуса, і ніби то чуприну, то гукнув, «оце козак Сірко поміж нами». 

Від тоді Сірко таки був із нами та при кожній зустрічі обдаровував нас теплою усмішкою, а на ватрах, бавив нас веселеми, і часом пекельними усмішками.  

Сірко вмів погасити усмішку на серіозно, здобувше докторську освіту, могії інвестеційні успіхи, та вдячність багатьох терплячих душ за його вміле лікування.  Незадовго після того коли переселився до Чікаґо, він одружився із пригарною молодицею, Іреною, та іхне супружжа було обдароване трьома милими доньками, відтак і многими онуками.  У тім всім, Сірко завжди остався благородним і вірним другом багатьом із поміж присутних.

Сірко любив природу і старався бувати серед неї, чи то на ловах і риболовлі, і кінець в кінці на свої власній фармі.  Але, його мрію про подорож на Аласку таки не дождав.

 Cірку!  Побратиме наш!  Тебе Всевишний взяв у засвіти, але не з наших серцях.    

На раді, при ватрі, коли відчуємо спільне тепло і спокій душі, ти будеш з нами,
Та зaлишишся на завжди в крузі Приславних Побратимів..    

Дорога родино!  Знаємо, що ми не всилі втихомирити Вашу болючу розлуку по втраті Вашого мужа, батька, діда, але просимо прийняти від нас пластунів, пластунок і Побратимів слова глибокого, щирого співчуття.

пл. сен. кер. Андрій Дурбак ПБ