Думки на 60ий Ювілей Пласти в США

Андрій Дурбак висловив свої міркування з нагоди ювілею, "Думки на 60ий Ювілей Пласти в США", на 29ому Краєвому Пластовому Зїзді, 17ого Жовтня 2009р.

Кілька років тому, мені припала велика честь, щоб підготовити та попровадити програмою пластового бенкету на якому пластова станиця в Чіка_о відзначала 95-ий Ювілей Пласту. Підготовляючись на це моє доручене завдання, я вперше здав собі справу, що половину 95-літньої icторії нашої орчанізації пережив сам. Можливо, що я вповні не усвідомлював собі такий широкий промотужок часу, тому що майже безпереривно співпрацюю із молоддю. Перебуваючи в молодіжному оточенні, мої власні молоді літа в Пласті все залишаються свіжими в моїх думках. Я десь зустрічався із прислів'ям, «Ми пластуни завжди будемо молодими.» Декади пролітають, але думками, я ще живу в моєму юнацтві.

Не думайте, що це щось такого незвичайного для пластунів і пластунок. В нашій станиці проживає, правдоподібно найстарша пластунка, сто чотири літня подруга Стефанія Кочій. І, ось пару тижнів тому мені припала честь ії відвідати, разом із нашим головою КПС, другом Петром. А вона, повна енергії та ентузіазму, мимо її очевидних фізичнyx обмежень, почала розповідати про її молоді літа на Україні. Вона в подробицях розповідала як стрічалася пластова молодь, особливо Лісові Чорти, у львівській митрополичій кухні. Отже, і тій пластунці, яка пережила майже цілу історію Пласту, як і переслідування, підпілля, війну, скитальщину, еміграцію, I життя в діяспорi, ще залишилася юначкою в дусі.

Ну, не зважаючи на нашe пластовe, молодіжне наставлення до життя, чи на просту жагу за пройдиними молодими літами, не можна допустити того, щоб ностальгія за минулим не дозволила б нам вірно проаналізувати і порівняти те що було, із сучасною дійсністю, та перспективою на майбутнє. Ви напевно чули нераз, про так звані «кращі часи», або вислів «було колись», у відношенні до сьогоденної реалії. Я таке чув у 60их роках, від пластунів які були активними у 50их роках, та від моїх ровесників які згадували 60ті роки, коли привозили своїх дітей на пластові зайняття в 80их та дальших роках. Всі говорили ніби десь в минулому справді було ліпше.

Я тверджу, що справді ліпше ніколи не було, а було тільки інакше. Були інакші часи, інакші обставини та інакші сподівання виховників, вихованків та їх батьків. Певно, видавалося, що колись не було таких проблем із українською мовою, як ми сьогодні стрічаємо. Ось, ви самі чуєте як я калічу нашу мову. Таке ви не почулиб на Крайовому Зїзді 40 років тому назад. Але, нічого гіршого в тому нема, бо ми пластуни завжди стараємося бути, що раз ліпшими. Цей факт, що ми стараємося і не піддаємося, рівнає нас із попереднiми поколіннями пластунів які мали свої реалії з якими вони змагалися. Були інакші часи, не ліпшi чи гіршi від сучасного. Наш обіт до нас промовляє, «З життям поборюсь як з трудами в полю.»

І моя улюблена пластова пісня нас закликає, «Їдем вперед, за нами вітер віє …» Отже, думаймо вперед і застановімся, шо нам з минулого конечно треба взяти з собою, щоб зберегти корінні засади Пласту, а що є зайвим і не потрібно в майбутнім Пласту Америки. Подумаймо, що нас стримує від кращої реалізації тих основних засад в майбутьному, і не дозвoляймо, щоб ностальгія за минулим стримувала нас від потрібних, навідь тяжких рішень.

Так завжди було.

На нас чекає справді цікаве і світле майбутнє!



пл. сен. Андрій Дурбак ПБ

Назад до Новини | Новини Побратими